«Життя після «Україна має талант» є», – Ігор Кондратюк

Україна має талант Діти

Вы, наверное, знаете,
что дьявол кроется в деталях. Так вот, во время финального выпуска «Україна
має талант ‑ 4» я то и дело наблюдала за «окружающим миром», и моё
внимание всё время, не меньше, чем участники, приковывали к себе судьи. Ибо они
и были одной из колоритнейших «деталей» шоу.

УМТ-1

УМТ-2

Влад Яма очень
живо общался с залом, махал руками и вообще походил на обаятельного
пингвинёнка.    

Слава Фролова,
напротив, была очень сосредоточенной, наверное, потому, что ей постоянно
приходилось менять обувь: Слава появилась на эфире в офигенно красивых
фиолетовых туфлях на высокой шпильке, но, поскольку это было скорее похоже на
обувь для пыток, она переобулась в удобные белые домашние тапочки.

УМТ-3

УМТ-4

Но больше всех меня заинтересовал Игорь Кондратюк,
нервно подёргивавший левой ногой. Поэтому сразу после завершения эфира я
подбежала к Игорю (пока Яма фотографировался со всеми своими родственниками)
узнать, каких же впечатлений он набрался. И вот что получилось:

Чи справдилися ваші очікування щодо фіналу?  

Справдилися. Було
дуже емоційно, технічно, яскраво в номерах усіх фіналістів. Звичайно, глядачі
розставлять свої пріоритети, але, мені здається, все було на найвищому рівні.
 

Може, хтось із учасників вас розчарував?  

Та ні. Мені
шкода, що для Макса Каракуліна життя підкинуло ще одне
випробування: стійка похитнулася, чого не повинно було статися, і номер не було
закінчено так, як це мало відбутися. А загалом усе вдалося.

УМТ-5

Ви вже визначили для себе певних фаворитів?  

Ну, це не секрет,
що моїми фаворитами є Настя Шиманська, Едуард Клопот і Workout.  

А що підказує ваша інтуїція, кого може обрати український
народ?  

У мене немає
100-відсоткової впевненості. Минулого разу, коли перемагала Олена Ковтун,
був упевнений, що має перемогти саме вона. А тоді несподівано переміг Віталій
Лузкар, тому я не готовий сказати напевне. Вважаю, що треба ставити на «мою»
трійцю.

Чи варта участь у цьому шоу таких зусиль, що їх
докладають, до прикладу, Макс Каракулін, Андрій Головня і Сергій Шашков? Адже
це небезпечно для життя.

Звичайно, варто.
Це ж є певним етапом випробовування на міцність. Щодо ризику для життя… Макс
Каракулін би й так тренувався, просто ми б за цим не спостерігали. А так ми
побачили справжнього мужнього хлопця, котрий прийшов не для того, щоб виступити
перед нами й показати, «от який я нещасний». Він же навпаки демонструє те, чого
досяг. Каракулін для багатьох зараз герой номер один, і це дуже важливо.  

Ви якось відстежуєте долю тих, хто брав участь у
попередніх сезонах?  

Ми стикаємося час
від часу на майданчиках України і не лише України. Звісно, спеціально я за ними
не стежу, але знаю, що багато хто працює, і працює краще, якісніше і успішніше
(якщо говорити про комерцію), ніж до участі в шоу.  

Тобто життя після «Україна має талант» є?  

Життя є і воно
для декого з учасників точно повертається на краще, для декого так собі, як і в
будь-якому шоу. От як в «Євробаченні», наприклад. Після нього хтось іде вгору,
хтось залишається на своєму рівні або взагалі забувається народом. Це як і
вжитті в цілому.  

На шоу репрезентовано дуже багато жанрів…  

Я би сказав, що
нереально багато. Розширення шоу за рахунок «Арени» (майданчик для
екстремальних виступів. – «Дуся»), та й навіть вулиці, дало можливість для
прояву майже будь-яких жанрів. Я навіть жартував, що треба ще поставити басейн
і аеродром зі злітною смугою, і тоді можна буде показати все те, що людина може
показати в принципі. Отже, ми виступаємо максимально репрезентативно, такої
можливості немає в жодній країні світу…  

А чи могли б ви брати участь у схожому шоу?
Витримали б конкуренцію?  

Розумієте, тепер,
у свої «молоді літа», вже не можу. А якби я був юнаком, школярем чи студентом,
я не виключаю, що ми б зорієнтувалися і показали таке…  

Який би талант ви представляли?  

Гм… співочий. У
нас був студентський театр естрадних мініатюр, ми самі писали пісні. Думаю,
щось би ми змогли. Принаймні, гідно представити фізиків київського Університету
ім. Шевченка тих років.    

Хотя ничего шокирующего и скандального я не услышала, но
пообщаться с самым строгим судьей шоу было приятно. Тем более, наши вкусы в
чём-то совпадают.       

Анастасия
Билякова-Бельская, фото – Павел Довгань