PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Сільські майстри ворк-ауту покажуть елементи, які не робив ніхто в світі | Україна має талант Діти
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InRhbGFudC5zdGIudWEiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Сільські майстри ворк-ауту покажуть елементи, які не робив ніхто в світі

Україна має талант Діти

Двоє
сором’язливих хлопців у спортивних штанах особливої уваги за лаштунками не
привертали. Сценічний світ для них видавався незнаним химерним виміром, аж поки
Діма й Богдан із села Червона Григорівка Дніпропетровської області не взялися
до рідної справи – ворк-ауту. І не спричинили в буквальному сенсі вибух…

«Чесно кажучи, було дуже страшно! – признається Діма Нечипоренко, студент
Гірничого Університету. – До того ж за
день до виступу Богдан захворів, у нього була температура, він майже втратив
голос (це було помітно, коли він говорив на кастингу!). Ми дуже переживали за
нього! Але коли вже вийшли на сцену і почали виконувати елементи, страх минув
і, зрештою, ми зробили усе, що задумали!
»

Хвороба Богдана
Бєлова не лише впливала на моральний стан хлопців та групи підтримки, а й
ставила під загрозу номер: «На номер моя
хвороба не вплинула, на щастя, але я дуже переживав з цього приводу!

згадує хлопець, що, як і напарник, також є студентом – навчається в
Марганецькому Гірничому Коледжі. – Я
боявся, що це завадить виконати елемент, коли я вишу на шиї, боявся зірватися.»

Якщо хтось
нарікає на зовнішні обставини, що заважають розвиватися в омріяному напрямку,
то хлопці на власному прикладі продемонстрували: для захоплених своєю справою
перешкод не існує. Оскільки спеціальних майданчиків на селі не було, хлопці
змайстрували його власноруч у дворі Богдана (щоправда, не без допомоги дідуся),
але приходять займатися туди усі охочі.

Результати таких
тренувань вразили всіх. Хлопці легко й невимушено довели, що гасло «Можливо
все» – не просто слова. Випадало на те, що кожна частина тіла – від шиї до стоп
– містять сталеві м’язи, від чого виступ більше нагадував ірреальну анімацію,
аніж роботу живих людей.

Олена Максименко, сайт STB.UA

«Слава, ти колись була в селі?! – звернувся Кондратюк до колеги. – Там один день роботи з лопатою на городі –
це ТАКЕ тренування, про яке годі й мріяти! Тому я переконаний: всі справжні
таланти походять із села!»
 

Не стають на
заваді хлопцям і кліматичні зміни. У сезон безжальної спеки вони вибираються на
тренування вечорами (після усіх господарчих робіт), взимку ж також не
припиняється робота: «Розім’ялися в хаті
і вийшли на вулицю, потренувалися півгодини, зайшли до Богдана, чаю попили,
трохи зігрілися – і знову на двір тренуватися! –
розповідає Діма. – Зараз я живу переважно в Дніпропетровську
в гуртожитку, там же і тренуюся, а Богдан працює окремо вдома…»
  

Хлопці
запровадили свого роду «моду» на тренування й здоровий спосіб життя ще задовго
до того, як Дніпропетровський кастинг показали по телебаченню. Що ж буде далі –
страшно уявити, вочевидь, тренуватимуться на турніках усі їхні земляки
незалежно від віку і статі. «Послідовники
у нас з’явилися ще раніше, до виступу на кастингу – люди підходили під час
тренувань, питали, чи можна з нами займатися. Ми завжди всіх приймаємо до нас,
всім допомагаємо по можливості…»
– каже Дмитро. «Багато людей пишуть, що наш номер їх надихнув, і вони також хочуть
займатися ворк-аутом… дівчата теж не байдужі до тренувань, є одна навіть у
нашій команді! –
ділиться Богдан.
Багато відео в інтернеті є, де дівчата показують круті номери!»

Своїм виступом
хлопці спричинили чимало сліз – від радості. А також чимало нових друзів і
шанувальників: «Багато людей додаються в
друзі в контакті, пишуть добрі коментарі, –
розповідає Богдан. – Всі друзі і рідні раді, деякі дівчата навіть
плакали від щастя! Бабуся плакала, й навіть дід просльозився!»

На питання про
найбільшу «воркаутську» мрію хлопці єдинодушно кажуть: хотілося б якомога
більше спортивних майданчиків, аби люди могли займатися, аби був стимул до
здорового способу життя та саморозвитку.

Понад усе ж, ясна
річ, інтригує одвічне «А що ж далі..?». На наступному етапі УМТ хлопці
обіцяють, що нудьгувати глядачам не прийдеться: «Якщо все вийде, що ми задумали, то наступного разу покажемо на сцені деякі
елементи, які до нас іще не робили ніколи – навіть у світі! Це наші елементи,
які вигадали ми, їх поки що тільки два…»

Словом, «шоу маст
гоу он», будемо чекати на хлопців на інших етапах УМТ. А найближчої суботи
Україну вразить наступна когорта талантів – о 19:00, на телеканалі СТБ. Не
пропустіть!