PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Финалисты проекта научились тонкостям нового жанра за 10 дней | Україна має талант Діти
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InRhbGFudC5zdGIudWEiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Фіналістки проекту навчилися тонкощам лайт-анімації за 10 днів

Україна має талант Діти

Діана Кук та Юлія Омельяновська зовсім недавно почали займатися лайт-анімацією за допомогою фосфорних ліхтариків. Проте початковий рівень не завадив дівчатам пройти до прямого ефіру і навіть стати фіналістками проекту. Діана та Юля не вірили, що зможуть зайти так далеко, але їм це вдалося. Чим їх так привабив незвичайний жанр, та з якими труднощами стикалися учасниці під час підготовки до номеру, читайте в матеріалі. 

0L2A1253

Дівчата, які емоції зараз переживаєте?

Діана: Емоції зашкалюють. Ми боялися, щоб все вийшло. Найголовніше, що ліхтарики не вимкнулись. Бо на кастингу за хвилину до виходу один з них перестав працювати. На сцені вже кажуть: «Юля та Діана», а ми стоїмо.

Юля: Ми зрозуміли, що треба терміново щось робити…

Діана: І тут я б’ю по нозі, і він починає працювати.

Читайте також: Поліна Вірченко: Я навіть вчителям розповідаю анекдоти та вірші

Ви зовсім недавно почали працювати в цьому жанрі. Це правда?

Діана: Так, до кастингу ми навчалися всього 10 днів.

Юля: Ми не хотіли йти на кастинг з чимось поганим, а мріяли показати щось цікаве і нове. Ось ми і знайшли лайт-анімацію.

0L2A1248

Де про неї дізналися?

Юля: Ми побачили номери в ютубі і захотіли теж так навчитися. Фарбували полотно, воно засвічувалось, і світло не згасало. Вирішили купити спеціальні полотна, ледь їх знайшли і буквально за тиждень підготувалися.

Читайте також: Брати Меркулови: Мама у нас – смілива жінка

Ви вчитеся на спеціальностях, пов’язаних із живописом. Розкажіть, чим вам це цікаво.

Діана: Ми малюємо з раннього дитинства, з шести років. Навчаємося у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша. Я – на відділі «Художній розпис», а Юля – «Художня кераміка». Мій факультет спеціалізується на монументальному живописі, внутрішньому дизайні інтер’єру: фресках, мозаїках, а також ми розписуємо стіни. Юля ще «гончарить» (сміється).

Юля: Не зовсім, ми створюємо малюнок, до якого можна доторкнутися руками і виліпити.

0L2A1266

Чи пишаєтеся тим, що ви перші, хто продемонстрував Україні подібний жанр?

Дівчата: Так (в один голос)!

Діана: Ми дуже пишаємося тим, що показали Україні щось нове. Багато хто питає у нас, що це таке, а ми відповідаємо, що це магія. Особливо у дітей очі світяться. Ми хочемо, щоб вони вірили у диво. Ми малюємо серцем і бажаємо, щоб люди отримували від нашої творчості естетичне задоволення, щоб це їм воно приносило радість, і по шкірі бігали мурашки.

Юля: Так, і щоб люди зрозуміли, які теми ми доносимо, але не тільки дивилися і плакали, а робили висновки.

Де ви ще виступаєте?

Діана: В «Україна має талант Діти» був перший виступ на сцені. Час покаже, як буде далі, але ми б хотіли показувати магію людям.

Читайте також: Маша Першина: В ефірі Дзідзьо менше гавкав

Плануєте у майбутньому займатися саме лайт-анімацією?

Діана: Так, і будемо ще додавати щось нове.

Юля: Будем розвивати техніку, щоб вона була унікальною.

У вас поки початковий рівень у цьому жанрі?

Діана: Поки так, ми тільки 10 днів цим займалися до кастингу. Я знаю хлопця, який три роки готувався, і його не взяли, а ми потрапили до півфіналу.

Магічний і зворушливий номер дівчат дивіться тут:

Анастасія Полощанюк